Параюридична допомога для жінок, які стикаються з множинними бар’єрами, часто передбачає не лише консультування щодо прав чи супровід у вирішенні юридичних питань. Вона може включати допомогу в комунікації з державними та медичними установами, пошуку необхідних рішень і забезпеченні доступу до послуг.

Марія Піджара познайомилась з Іриною у 2022 році.

Вона потрапила до Житомира як внутрішньо переміщена особа. Ірина виросла в сиротинці в Рубіжному. Після початку повномасштабної війни дітей перевозили з одного місця в інше, доки їм не виповнилося 18 років.

Дівчина народилася з ВІЛ. У підлітковому віці у неї також сформувалася залежність від опіатів та алкоголю.

На той момент регіональна координаторка Марія працювала соціальною працівницею в благодійній організації. Спочатку вони спілкувалися щодо ВІЛ, згодом Ірина почала відвідувати групу, де збиралися жінки, які переживали різні форми маргіналізації.

Коли постало питання щодо залежності, Ірині запропонували різні варіанти допомоги. Вона обрала замісну підтримувальну терапію (ЗПТ). Її влаштували на державну програму ЗПТ.

Згодом життя Ірини почало налагоджуватися: вона вступила до коледжу. Оскільки навчання потребувало зміни режиму лікування, спільно з лікарями для неї розробили систему поступового виходу із ЗПТ. За наданою інформацією, цей план спрацював.

Пізніше у Ірини почали виникати серйозні проблеми зі здоров’ям. Протягом трьох років вона неодноразово проходила стаціонарне лікування в медичних закладах області. За словами Марії, Ірину часто направляли з одного закладу до іншого, а лікування обмежувалося усуненням окремих симптомів.

Після тривалого періоду госпіталізацій Марія розпочала процес госпіталізації Ірини до Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України.

Для цього були зібрані необхідні документи та довідки. Ірина погодилася на госпіталізацію, а лікарка підтримала цей процес.

Після госпіталізації Ірина нарешті отримала інформацію щодо подальшого лікування. З’явився план подальших дій.

Ця історія оприлюднена за згодою Ірини.

Вона показує, наскільки важливими для жінок, які живуть із ВІЛ, мають досвід залежності та стикаються з іншими формами вразливості, є супровід, комунікація з медичною системою та допомога в доступі до необхідних послуг.

У роботі ВОНЖ ВОНА важливе місце займає принцип «рівна — рівній», коли допомогу та супровід надають жінки, які мають власний досвід подолання подібних життєвих обставин.

Діяльність Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок «ВОНА» реалізується за фінансової підтримки Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health в рамках реалізації програми «Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України», яка впроваджується за підтримки Глобального фонду.