UkrainianEnglishRussian

Участь представниць БО "ВОНА" в акції "Гайки української наркополітики"

 
 
 
Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок “ВОНА” влаштувало акцію-перформенс про бар’єри доступу до медичної допомоги для жінок, які живуть з наркозалежністю.
Таким компонентом наша організація приєдналася до заходу “Support. Don’t punish!”. Адже проблеми наркозалежних жінок досі невидимі, а численні бар’єри руйнують життя жінок і дітей.
 
“Для мене дуже важливо, що в рамках всесвітнього заходу, я актуалізую проблеми наркозалежних жінок. Відповідно до останнього біоповедінкового дослідження, в Україні є 350 тис. споживачів ін’єкційних наркотиків. За інформацією
громадських організацій, кожний третій споживач наркотиків — це жінка. У програмах Зменшення шкоди – жінка тільки кожна п’ята, — наголосила директорка Всеукраїнського об’єднання наркозалежних жінок “ВОНА” Тетяна Лебедь. —
Наша організація постійно фіксує випадки, коли наркозалежним жінкам відмовляють у медичній допомозі. Тільки за останній час ми маємо смертельні випадки, коли жінкам через діагноз “наркозалежність” не надавали вчасно допомогу і вони — помирали. Це все людські життя!”.
 
Щоб актуалізувати проблеми наркозалежних жінок наша організація створила перформанс бар’єрів. І першим про що йшла мова— стали суперечлива стаття у Сімейному кодексі (ст. 164), коли є державна програма замісної підтримувальної
терапії (ЗПТ) із доведеною ефективністю, а з іншої сторони — вилучення дитини тільки через діагноз “наркозалежність”. І фактично, жінка обирає між своїм лікуванням і
бажанням бути матір’ю та проживати зі своєю дитиною.
 
Другим бар’єром — стає ненадання медичної допомоги наркозалежним жінкам. Наша організація неодноразово фіксувала випадки, коли замість лікування жінки отримували докори та образи. У деяких випадках — це завершилася трагічно!
 
Ще одним бар’єром до допомоги є законодавчі норми, що створюють умови для маніпуляцій та насильства по відношенню до жінки.
 
Часто, саме рідні вирішують, який тип допомоги буде отримувати наркозалежна жінка.
 
Додатковим бар’єром стала відсутність у кабінетах сайтів-ЗПТ дитячих кімнат, та й самі місця видачі препаратів часто знаходяться за десятки кілометрів від житла жінки. І щодня жінки вимушені витрачати чимало особистого часу, щоб отримати лікування.
 
Слід додати про складності при прийомі на роботу, що виникають у жінок зі спільноти ЖЖН. Адже, щоб отримувати препарат ЗПТ на 10 днів, необхідно надати довідку з місця роботи. Таким чином роботодавець, надаючи документ, дізнається про діагноз підлеглої та часто звільняє жінку.
 
Не менш складним бар’єром є питання фінансового характеру. Згідно досліджень, жінки мають менші доходи та частіше, ніж наркозалежні чоловіки, потерпають від гендерно-обумовленого насильства.
Саме через свою вразливість, у тому числі фінансову та гендерну, жінки мають більше шансів отримати ВІЛ, туберкульоз, вірусні гепатити та НЕ отримати допомогу з профілактики чи лікування цих хвороб.
 
Усі ці бар’єри, ми актуалізували під час акції-перформансу, щоб ГОЛОС НАРКОЗАЛЕЖНИХ ЖІНОК НАРЕШТІ БУВ ПОЧУТИЙ!
—-
Дякуємо за фінансову підтримку нашої ініціативи Альянсу громадського здоров’я. Окрема подяка Всеукраїнському об’єднання людей з наркозалежністю за партнертнерство в організації заходу, який пройшов за підтримки Міжнародного Консорціуму з Наркополітики (IDPC), «100% життя» – Мережа ЛЖВ, Клубу Еней, БО Меридіан, у партнерстві з ініціативними групами людей з наркозалежністю з 25 регіонів України, та іншими міжнародними та українськими неурядовими, правозахисними організаціями, що працюють у сфері адвокації прав людей, які вживають наркотики.
Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on pinterest
Share on whatsapp
Share on email
Share on telegram