Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок «ВОНА»

Тетяна Лебедь окреслила основні напрямки роботи "ВОНА" на зустрічі з Глобальним фондом

Учора директорка ВОНЖ “ВОНА” Тетяна Лебедь взяла участь у обговоренні Глобальним фондом ключових напрямів співпраці щодо забезпечення стійкої відповіді на епідемію ВІЛ і туберкульозу в Україні в умовах військової агресії росії та на післявоєнний період.
 
Під час свого виступу керівниця організації окреслила основні проблеми та виклики, з якими щодня стикаються наркозалежні жінки, а також розповіла над чим організція працюватиме надалі.
 
 “Ми дякуємо The Global Fund за активну фінансову підтримку спільноти наркозалежних жінок. Наша організація планує надалі розширювати надання гендерно орієнтованих послуги для наркозалежних жінок, у тому числі психосоціальний супровід, адвокатувати зміни до Сімейного кодексу, запровадити спільно з МОЗ України протоколи ведення вагітності для наркозалежних жінок, знизити поріг доступу представниць ЖЖН до ЗПТ, проводити заходи зі зниження стигми та дискримінації щодо ЖЖН серед медичних працівників/ць та правоохоронних органів”.
 
Основні тези виступу директорки ВОНЖ “ВОНА” Тетяни Лебедь:
 
Незважаючи на складні воєнні умови, організація не припинила свою діяльність ні на годину! Під бомбардуваннями, обстрілами чи в окупації параюристки та регіональні представниці продовжували консультування жінок, які живуть з наркозалежністю. За період війни спеціалістки ВОНЖ “ВОНА” опрацювали близько 10 тис. звернень, що стосували переміщення, гуманітарної допомоги, порушення прав людини, у тому числі катування та згалтування на окупованих територіях, допомоги у влаштуванні на роботу, доступ до медичної допомоги, вирішення питань з незаконними поверхневими оглядами поліцією чи теробороною тощо.
 
Одним з ключових напрямків роботи організації залишається адвокація змін до 164 статті п.4 Сімейного кодексу, яка звучить так: «Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: є хронічними алкоголіками або наркоманами». Ця стаття Сімейного кодексу є застарілою та спирається на неіснуючий діагноз! Документ не захищає наркозалежну жінку та дитину, а навпаки – наражає на небезпеку, та стає інструментом маніпулювання, яким користуються інші зацікавлені сторони. Фактично жінка змушена обирати між материнством, бажанням виховувати власну дитину та життєво-необхідним лікуванням.
 
Триває робота над протоколами ведення вагітності та пологів для жінок, які живуть з наркозалежністю. На жаль, війна нічого не змінила у цьому напрямку і наша організація продовжує фіксувати випадки випадки, неналежного ставлення до породіль через високий рівень стигми та дискримінації.
 
Стигма, самостигма та дискримінація мають надалі місце у житті представниць ЖЖН. ВОНЖ “ВОНА” відомі випадки, коли жінки перемістившись на нове місце проживання через війну, відмовлялися від лікування (ЗПТ/АРТ), оскільки мали високий поріг доступу до медичних послуг та боялася, що через такі діагнози їх можуть виселити зі зйомного житла, а дітей розпочнуть буліти через діагноз матері.
 
Окремий напрямок роботи – це захист наркозалежної жінки у разі домашнього насильства. І хоча ми почали фіксувати покращення ставлення від представників/ць правоохоронних органів, проте професійних випадків надання допомоги ЖЖН – поки що дуже мало! З іншої сторони, про що можна говорити, коли більшість шелтерів не готові приймати наркозалежну жінку?!
 
Представницям спільноти ЖЖН значно важче знайти роботу, ніж жінкам інших груп. Наркозалежні жінки першими потрапляють під скорочення, тому їм складно адаптуватися на новому місці, вони потребують особливої підтримки на новому місці, після переміщення чи під час повернення додому. Низький рівень доходу або його відсутність – це одна із причин, чому наші жінки настільки вразливі.
 
Окремо треба удосконалювати допомогу жінкам, які були/є на окупованих територіях. Адже перебування у окупації – це мова про шантаж, пограбування, катування та згвалтування. На жаль, коли російські військові дізнаються про діагноз жінки (наркозалежність чи ВІЛ) – у неї небагато шансів виїхати неушкодженою з окупованої території.
 
Ще одним важливим напрямом нашої роботи має стати надання психологічної допомоги та психологічної реабілітації, у тому числі на територіях, де доведеться відбудовувати кабінети ЗПТ. Також важливим буде передбачити у таких приміщеннях дитячі кімнати, що дозволить суттєвл знизити поріг доступу ЖЖН до ЗПТ.
 
Працюємо далі на благо ЖЖН та України! 💙💛
 
Дякуємо за підтримку нашим партнерам – The Global Fund, Альянсу громадського здоров’я, Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю.