Інтерв’ю з Маргаритою: «Як студентка соціальної роботи відкрила силу спільноти жінок, які живуть із наркозалежністю» 🌸

Вона увійшла до зали, де за кілька хвилин мав початися тренінг для параюристок «Академія параюристок» Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок ВОНА. Сором’язливо привіталася з жінками в залі, сіла з правого краю біля параюристки з Волині й тихо спостерігала за подіями. Її звати Маргарита. Вона прийшла на академію, бо кілька днів тому звернулася до ВОНЖ «ВОНА» про проходження практики. Відвідування тренінгу – це можливість ближче познайомитися з роботою організації та жінками, які живуть із наркозалежністю й відстоюють права ЖЖН. 

На перерві ми вирішили провести з нею інтерв’ю, щоб наші підписники і ті хтоне був на події ближче познайомилися з дівчиною, яка обрала в пріоритеті для себе роботу з ЖЖН (жінками, які живуть з наркозалежністю).

🌸Комунікаційниця «ВОНА» : Добрий день, Маргарито. Розкажіть про себе та чому ви обрали тему наркозалежності для наукових досліджень.

👩Маргарита: Привіт. Я навчаюся на четвертому курсі соціальної роботи в Київсько-Могилянській академії. Один з моїх потужних наукових інтересів – люди, які живуть з наркозалежністю. Це склалося само собою. Коли обирала тему курсової, думала: «З цими нецікаво, з тими нецікаво, але ці викликають емоції». Я зрозуміла, що хочу з ними працювати.

🌸Комунікаційниця «ВОНА» : Як ви знайшли нашу організацію ВОНЖ «ВОНА» для практики? Чому не інші місця, як наркологічні центри чи реабілітаційні програми?

👩Маргарита: На жаль, популяризації роботи з цією групою дуже мало. Організацій небагато, і вони закриті: наркологи не пускають на практику, реб-центри кажуть «почитайте сайт», програми на кшталт «12 кроків» – те саме. Я використала всі нетворки, написала всім, і мені порекомендували вас. Знайшла контакт Tatyana  Lebed  ( директорка ВОНЖ «ВОНА»), розказала про себе – і вона з радістю запросила. Спочатку не вийшло на жовтневий тренінг, але зараз я тут. Хочу ще доєднатися до онлайн-подій – спільнота дуже цікава. 

🌸Комунікаційниця «ВОНА»: З чим ви прийшли сюди? Були упередження чи страхи, попри тему курсової?

👩Маргарита: Упереджень менше, ніж у середньостатистичної людини, але вони були. Мені було страшно: як спілкуватися з людьми з іншого від мене контексту. Що сказати? Не боялася, що «почнуть колоти», але хвилювалася за взаємодію. В університеті, коли сказала про практику в Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок ВОНА, викладачка відреагувала: «Ой, вони називаються наркозалежні жінки? Це неправильно». А тут всі сміються: “Ага, ми наркоманки!”. 

🌸Комунікаційниця «ВОНА»: Як відрізняється реальна взаємодія від того, що вчать в університеті? Наприклад, спілкування юристки Оксани.

👩Маргарита: Університет відірваний від реальності – застарілі методи, викладачі відірвані від реальності. Вчать «отак спілкуватися», а це по – іншому. А Оксана (тренерка академії) – жорстка, пряма, без «ой, розкажіть та-та-та». І це працює: жінкам нормально, вони не ображаються. Треба їх шокувати реальністю – запросити в Могилянку та показати, де справжня соціальна робота. Як мені кажуть: «ой, а чим там вон займються?». 

🌸Комунікаційниця «ВОНА»: Як вам атмосфера в спільноті? Чи прийняли тебе жінки?

👩Маргарита: Дуже дружня, всі такі мілашки, взаємопідтримка. Розбирають кейси без осуду: «Ой, да». Спочатку соромилась, але підійшли, почали розпитувати, обійняли.  Наташка (регіональна координаторка з Кривого Рогу Наталія Дяченко) з її енергією… Я розчулитися. Хочу бути частиною, працювати з цією спільнотою. Бачиш силу: жінки на були на дні, піднялися, працюють в нестабільних умовах – Харків, Кривий Ріг з обстрілами, Одеса, Дніпро.  Це складно. І це захоплює.

🌸Комунікаційниця «ВОНА»: Наркозалежність – хвороба чи вибір? Як інформувати суспільство, щоб зникла стигма?

👩Маргарита: Це фізична залежність організму – хтось попробує і не зайде, у кожного своя історія. Суспільство стигматизує, замовчує. Щоб просувати: не з порогу в спільноту, а інформаційні заходи, соцмережі. Показувати звичайних жінок: «Ого, в неї була залежність?

 Не подумала б». Саморозкриття історій, «жива книга» – «Дивіться, я як ви, а от що пережила». Якщо люди відкриті, це змінює погляди.

🌸Комунікаційниця «ВОНА»: Бажаєте щось нашій спільноті?

👩Маргарита: Хочу лишатися! Це напрямок, який має розвиватися. Історії про можливості: ресоціалізація після помилок. Ці жінки витягують інших – як фемінізм: бачиш керівницю, думаєш «я теж можу». Вони пройшли і кажуть: «Я це пережила, ти зі мною пройдеш!». Виходить коло підтримки.

🌸Ми щиро дякуємо тобі, Маргарито, за твою підтримку і віру в нас та справу, яку ми робимо для ЖЖН. Чекаємо нових зустрічей.