«Під час цієї поїздки я планувала досягти трьох цілей: по-перше, поділитися досвідом і допомогти активістці ЖЖН, кандидатці в параюристки Тетяні Чистяковій, по-друге, разом з Тетяною зустрітися з наркозалежними жінками, яких в Миколаївці дуже багато, а по-третє, підготувати ґрунт для створення ініціативної групи, тобто, виявити потреби, можливих лідерок. Планується, що вони будуть підтримувати Тетяну та допомагатимуть їй адвокатувати необхідні зміни. Такий підхід повинен допомогти жінкам, які живуть з наркозалежністю в Миколаївці, отримати доступ до програм зменшення шкоди, зокрема, ЗПТ», – пояснила Олена.

«Взагалі ж Миколаївка справила на мене гнітюче враження, відчуття, ніби я потрапила в провінційне містечко часів «застою» – тут час застиг, неначе муха в бурштині. Порожні вулиці, зарослі високою травою двори і таке відчуття – ніби нічого не відбувається. Молодь їде на заробітки, чи, взагалі, світ за очі, тільки б подалі, або спивається, починає вживати наркотичні речовини (а інколи і те, й інше разом). З ранку «похмелився», зібрав грошей на «закладку» з синтетичним опієм чи «сіллю» – і життя вдалося. Серед залежних молаївців – на програмі ЗПТ «стоять» з десяток, а жінок – всього двоє. Причина – у відсутності грошей: проїзд до Слов’янська коштує 50 грн. Якщо сім’я наркозалежних – то шанси, що вони стануть учасниками програми ЗПТ, взагалі близькі до нуля: хто може собі дозволити витратити 100 грн. в день на проїзд, при тотальному безробітті?» – пояснила суть справ Олена.

Коли представниці спільноти розповідали їй про своє життя, Олена зізналася, що їй хотілося плакати, а ще за всяку ціну допомогти.

«Я попередила, що миттєвих змін не буде, але всі великі справи починалися з маленьких кроків. Ми домовилися, що найближчим часом Тетяна, яку тут бачать лідеркою ініціативної групи, проведе першу зустріч ініціативної групи, вибере секретаря і група почне свою роботу. Звичайно ж, для того, щоб у містечку відкрився кабінет ЗПТ, необхідно запастись терпінням», – розповіла Олена.

Поки ж раз на тиждень сюди приїздить мобільна амбулаторія, і соцпрацівниці ГО Наша Допомога проводять тестування на ВІЛ та ВГС та надають консультації. Але самі залежні говорять, що роздатки, зокрема, шприців, малувато.

«У третьому кварталі я запланувала виступ у Кордраді саме на тему стану наркозалежних жінок в прифронтових містах Донецької області. Я вкотре переконалася, наскільки це своєчасно та необхідно – озвучувати проблеми та шукати шляхи виходу», – підбила підсумки візиту наша регіональна координаторка.