Пацієнти та пацієнтки ЗПТ мають як права, так і обов’язки. Зокрема, потрібно приносити на звірку за запитом лікаря замісні препарати отримані для самостійного прийому.

Крім того, у деяких медзакладах також як додатковий інструмент контролю досі використовують порожні блістери (хоча відповідна практика не вказана в жодному наказі).

Додаткові методи контролю існують і в м. Житомир. Там, пацієнти отримують блістери підписаними, з вказаним прізвищем, і медсестри звертають увагу на почерк.

Саме з вимоги принести препарати на звірку та підписаного блістера і розпочався конфлікт між медпрацівниками та пацієнткою у м. Житомир.

По допомогу до нашої регіональної координаторки Марії Піджарої звернулась жінка – клієнтка сайту ЗПТ. Вона пояснила, що під час чергової звірки препаратів у неї виникла конфліктна ситуація з медперсоналом. Самі препарати у неї були в належній кількості, але медсестра вказала, що прізвище пацієнтки написане не її почерком. Тому медпрацівники вирішили, що пацієнтка не є стабільною, та перевели жінку на щоденне отримання замісного препарату.

Жінка просила нашу регіональну координаторку допомогти їй зменшити термін покарання, оскільки медпрацівники наполягали на тому, що вона має щоденно відвідувати сайт протягом трьох місяців.

Пацієнтка живе у віддаленому районі Житомирської області, на дорогу кожного дня вона витрачає 130 гр. Попри це жінка на момент звернення вже відходила 3 тижні. Але на зимовий період перевізник скоротив кількість автобусів до 3-х разів на тиждень (!), оскільки маршрут нерентабельний.

Марія Піджара розпочала роботу над кейсом з роз’ясненням положень Наказу 200, нагадала, що виконувати Наказ мають усі без виключення.

«Після спілкування, з моєю допомогою пацієнтка ЗПТ написала звернення з проханням зменшити для неї термін щоденного відвідування сайту. Після спілкування, ми порозумілися і домовилася про скорочення терміну щоденного відвідування кабінету з трьох місяців до місяця і одного тижня. Та лікарем була виставлена умова, щоб я написала клопотання на ім’я лікаря, в якому я вкажу, що беру жінку «на поруки». Так, що то була тільки перша половина кейсу», – поділилася Марія Піджара.