“До мене звернулись по допомогу внутрішньо переміщені особи (ВПО) із нашої спільноти. Вони шукали прихистку тут у Луцьку, звичайно, я почала шукати їм житло. Я знала, що у однієї людини закінчився препарат ЗПТ який ця людина отримала на місяць, знала що наступного разу вони отримають метадону гідрохлорид тільки в 20-х числах травня, тож я запропонувала детоксикацію: лягти в диспансер, а потім повернутися на програму ЗПТ. Мою пропозицію відхилили, а я не можу змусити людину робити те, чого вона не хоче… — розповіла Ірина Ємельянова, регіональна представниця
Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок ВОНА у Волинській області. — У стані абстиненції ця людина знайшла у когось бупренорфіну гідрохлорид, після вживання їй стало зле. Ми говорили в неділю, я півгодини вмовляла цю людину лягти в наркодиспансер, щоб вивести її зі стану інтоксикації бупренорфіном або знову ж пройти детоксикацію. Я пояснювала, що у нас таких людей відкачували протягом доби і якщо не хоче пройти детоксикацію, то піде. Пояснювала наскільки це тяжкий стан і з цим не можна жартувати. Я казала, що заїду на таксі та відвезу, але все одно отримала відмову. А вранці дзвінок з гуртожитку, куди розселяють ВПО, з інформацією про те, що людина, яку я до них направила — загинула.”