До Всесвітнього дня боротьби з вірусними гепатитами, що відзначається 28 липня, наша організація започатковує флешмоб
#ГепатитВиліковний. Протягом наступного тижня будемо розказувати про досвід лікування вірусних гепатитів представницями спільноти ЖЖН, а також нашими працівницями. Сьогодні до вашої уваги історія директорки ВОНЖ “ВОНА” Тетяни Лебедь.
“Із юних літ я займалася спортом. Вживати кокаїн розпочала ближче до свого повноліття, але ситуативно. І ось на певний час цей наркотик зник, у мене почалася сильна абстиненція, хоча тоді я не знала, що це таке, і мені здавалося, що вже наступив кінець світу – так було погано.
Тоді мої “друзі” запропонували мені спробувати ін’єкційні наркотики. Пам’ятаю, що ми приїхали із Броварів у Київ, де були наркотики. Оскільки нічних аптек мало (це 1998 рік), довелося використовувати один шприц. У моїй групі було всього 4 особи – всі спортсмени, яких я давно знала, тому цей факт чомусь не викликав у мене занепокоєння.
Вже через певний час, після вживання дози, один за одним, учасники моєї групи почали потрапляти у лікарню з вірусним гепатитом В. Згодом там опинилася і я, причому у медзакладі, де працювала моя бабуся. Памятаю, що лікарі/ки дуже допитувалися, повторно ставили одні ж і ті самі питання, мовляв, де ж я могла отримати вірусний гепатит. Тоді у моїй сім’ї вперше запідозрили, що я вживаю наркотики…
Але мені було так погано фізично через сильну інтоксикацію, що я не зважала на всі запитання. Через тиждень-два стало краще, тому швидко забула про свій візит у лікарню.
Надалі я знову вживала наркотики ситуативно, спробувала лікуватися у реабілітаційних центрах, але результату не було. У 2005 році стала пацієнткою пілотного ЗПТ-проєкту Альянсу громадського здоров’я. Під час здачі аналізів дізналася, що я маю гепатит С. Оскільки у мене не було симптомів, я вважала, що це легка хвороба. Тривалий час не збиралася лікуватися, оскільки відчувала себе добре.
Але раптом помер мій молодий родич: лікарі сказали, що проблеми з печінкою і, можливо, гепатит С. Тоді я почала думати про лікування свого діагнозу, адже дізналася, що цей тип гепатиту тривалий час руйнує організм безсимптомно.
Саме тоді в Альянсі громадського здоров’я з’явився новий проєкт з лікування гепатиту С препаратом “інтерферон”. Потрібно було здати лише аналізи за свій рахунок та пройти обстеження.
Пам’ятаю, що я збиралася у відпустку, але в останній момент вирішила –
#ЧасЛікуватиГепатит С. Як виявилося потім, це було дуже своєчасне рішення, оскільки у мене була стадія, після якої вже настає цироз печінки. Перед лікуванням довелося перевіряти увесь організм: зір, легені, печінку, інші органи.
Я лікувалася по схемі, коли ще давали уколи у живіт. Мені було дуже погано, напевно, ще гірше, ніж під час лікування гепатиту В. Постійно була температура, я дуже сильно схудла, впав гемоглобін. Довелося терміново колоти спеціальні уколи, щоб підняти гемоглобін, бо можна було померти…. Дуже вдячна Тетяні Лук’янюк, працівниці Національна гаряча лінія з питань вірусних гепатитів, яка тоді знайшла ці уколи в Києві. Мене дуже підтримували соціальні працівники/ці та колеги/жанки.
Моє лікування тривало 4 місяці, це все залежало від генотипу. Вірусу не було вже на третій тиждень, проте лікування не можна було завершувати. Доводилося перетерпіти складний фізичний та психологічний стан. Вже через рік фіброскопія (аналіз ураження печінки), показав, що орган повністю одужав!
Сьогодні люди лікуються значно швидше, іншими препаратами – більш сучасними, та майже не мають побічних реакцій. Тому я закликаю усіх людей, не дивлячись, на ваш вік, соціальний стан, спосіб життя – обов’язково пройти тестування на вірусні гепатити В та С. Якщо раптом вірус виявлять – пролікувати!
За останні роки, ці хвороби вражають різні категорії населення, зокрема їх можна отримати у стоматолога, косметолога, манікюрному кабінеті, де можуть бути нестерильні інструменти. На жаль, знаю чимало таких випадків, коли жінки, не тільки ЖЖН, інфікувалися під час косметичних процедур. Також нагадую, що вірусні гепатити передаються ще й статевим шляхом!”
