Дискримінаційні норми законодавства – вбивають. Вбивають жінок. Тихо і підступно, тоді, коли жінка найбільш вразлива, відбираючи у неї найдорожче – її дітей.

В нашому Сімейному Кодексі нема дискримінаційних норм, тільки чому ж тоді у стабільних пацієнток замісної терапії відбирають дітей?!

Розповімо про черговий випадок. З життя пішла молода мама, учасниця програми замісної терапії, у якої соціальні служби забрали новонароджену дитину. Підстава – участь жінки у програмі, яка є лікуванням залежності.

Регіональна координаторка Всеукраїнського об’єднання наркозалежних жінок ВОНА, параюристка Наталя Карагашова вела цей випадок, допомагала жінці зібрати необхідні документи для суду, підтримувала молоду маму. Ми, як організація, допомагали писати звернення.. Проте боротьба за дітей забрала в жінки всі сили і, врешті, забрала саме життя.

ВО “ВОНА” як організація, яка бореться за права жінок, які живуть з наркозалежністю, вже неодноразово стикалися у своїй роботі з подібними випадками. Є успішні кейси, коли мамі вдавалося повернути дітей, а є і випадки, схожі на цей.

Ми писали звернення щодо недопустимості присутності дискримінаційних норм у законодавстві. Проте у відповіді Офісу омбудсмена України щодо 4-го пункта 164-ої статті Сімейного Кодексу значилося, що ознак дискримінації в ній нема, бо «застосування вказаної норми Сімейного Кодексу має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, яка полягає в забезпеченні найкращих інтересів дитини, відсутні правові підстави для вживання Уповноваженим подальших заходів реагування».

Тим часом несправедливість забирає життя молодих жінок, а їхні діти залишаються сиротами. Невже, дитині краще в дитбудинку, ніж з люблячою мамою? Невже дитині краще, якщо вона залишається сиротою?!