«Я думала, що помру або від абстинентного синдрому, або від ВІЛ», — сказала Каріна Мелікян, згадуючи перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Живучи з ВІЛ та приймаючи ЗПТ, із 24 лютого вона приймала лише ЗПТ. Регіональний центр СНІДу, де вона отримувала АРТ і ЗПТ, був зачинений.
Цілими днями Карині телефонували клієнти організацій:
«Вони всі плакали, питали, що їм робити. Я сама була у паніці та відчаї».
Згодом, за допомоги
Alliance for Public Health та колежанок із “ВОНА” Мелікян змогла дістатися Дніпра. «Мені пощастило. Я потрапила на лікування майже одразу як виїхала», — сказала вона. Мелікян має лише одне слово, щоб описати людей, які допомогли їй, та багатьом іншим людям, що опинилися у такій самій ситуації. «ГЕРОЇ» з великої літери», — сказала вона, спілкуючись із The Lancet.
http://surl.li/dmjaa