Сьогодні відбулась історична подія: Верховна Рада України проголосувала за ратифікацію Стамбульської конвенції. За даними “Європейської правди” свої голоси “За” віддали 259 депутатів. Нагадаємо, що Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у листопаді 2011 року, проте ратифікували її тільки зараз.
Дізнавшись про те, що Рада підтримала ратифікацію, директорка Всеукраїнського об’єднання наркозалежних жінок “ВОНА” Тетяна Лебедь зазначила наступне:
“Насильству немає виправдань. Його не буває мало чи багато, в будь-якому випадку насильство – це порушення прав. Жінки, які живуть із нарkозалежністю зазнають насильства набагато більше, ніж звичайні жінки: прямого насильства від партнерів, сім’ї, а також непрямого насильства з боку суспільства, медичної системи і правоохоронних органів. Хоча єдине що відрізняє жінок зі спільноти ЖЖН від інших – це діагноз.
На жаль, українські реалії зараз такі, що нормативних документів, які нас хочуть покарати за наш діагноз – набагато більше, ніж тих документів, які нас підтримують. Стамбульська конвенція – це перший крок до подолання насильства стосовно усіх жінок, незалежно від соціального статусу, вікової категорії, діагнозу.
І хоча ратифікація конвенції – це важлива зміна, проте боротьба за криміналізацію насильства, а не захворювання, триває. Я хочу закликати всіх приєднатися до ініціативи “Підтримай, не карай” 26 червня для висвітлення потреб жінок, які вживають наркотики.”
Декілька фактів про Стамбульську конвенцію:
Повна назва документу – “Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами”;
Україна не тільки підписала конвенцію, а й приймала участь в її створенні.
Конвенція визнає, що насильство щодо жінок є формою порушення прав людини та різновидом дискримінації.
Окрім захисту жінок від усіх форм насильства, конвенція також закликає до ліквідації всіх форм нерівності та дискримінації між чоловіками та жінками.
Конвенція визначає, які дії визнаються правопорушеннями і повинні бути криміналізовані. До таких правопорушень відносять фізичне насильство, психологічне насильство, статеве насильство (зокрема зґвалтування), переслідування, усі дії сексуального характеру без згоди людини, ушкодження жіночих геніталій, примусовий шлюб, примусовий аборт і примусова стерилізація, так зване «вбивство честі», тощо;
Конвенція також закликає створенню умов для захисту постраждалих від будь-яких форм насильства – це створення шелтерів та кризових центрів, підготовка соціальних працівників та служб підтримки.
А головне, Стамбульська конвенція передбачає міжнародний контроль за державою, яка її ратифікувала, тому країни зобов’язані її виконувати.
