В Слов’янську росте число жінок на програмі ЗПТ – за останні півроку прийшло аж шість новеньких. Про це повідомила регіональна координаторка Всеукраїнського об’єднання наркозалежних жінок ВОНА Олена Курлат.
“З одного боку, це яскравий приклад того, що наші спільні адвокаційні зусилля – не даремні. Проте повинна була прийти ще одна жінка, але з нею сталося лихо. Оскільки вона не стояла на диспансерному обліку, без госпіталізації з метою встановлення діагнозу F11 її на програму не брали, треба було чекати пом’якшення карантину. Жінка, щоб протриматися, почала вживати стимулятори, які були вироблені бозна-де та казна-як, що призвело до психічного захворювання – нещасна блукає містом, галюцинує, порпається у смітті. Госпіталізувати її до психічної лікарні не вдається, бо вона відмовляється від госпіталізації, а згідно чинного законодавства та ЗУ “Про психіатрічну допомогу” неможливо госпіталізувати первинного хворого без його згоди. Для того, щоб вжити заходи та допомогти жінці треба заява від родичів, але її старша донька не хоче займатися цією справою” – розповіла наша активістка.
Олену також дуже непокоїть те, що в Україні дика та абсурдальна наркосцена, а незважаючи на неналежну якість та численні скарги учасників програми на препарат харківського виробництва, його знову та знову закуповують.
“Страшно, що це може зробити програму ЗПТ безсенсовою та недіючою. На мій погляд, необхідне розширення лінійки препаратів ЗПТ та збільшення долі бупренорфіну. Але наркозалежні, які приймають вуличний метадон, та ще й великих дозах, коли приходять на програму, не хочуть обирати бупренорфін, бо він їх просто не бере”, – розповіла Олена.
Активістка акцентує увагу ще на одній проблемі – пацієнти, які приходять на програму, підписують інформаційну згоду, не читаючи, і часто порушують правила ЗПТ. Тому в кінці тижня Олена планує зібрання новачків, на якому розповість про Наказ МОЗ України №200 та про інші документи, які регулюють програму ЗПТ.