Сьогодні розпочинаємо цикл матеріалів про проблеми жінок, які живуть із наркозалежністю (ЖЖН). З якими складнощами щодня стикаються, які бар’єри мусять подолати жінки зі спільноти на шляху до лікування та як можна вирішити ці проблеми — дискутують представниці ВОЖН ВОНА.
Координаторка параюристок і регіональних представниць Олена Зубленко, параюристка у Донецькій області Наталія Зеленіна, регіональна представниця у Сумській області Олена Мішура та регіональна представниця у Харківській області Наталія Плотнікова — діляться своїми думками щодо вирішення проблем ЖЖН у прифронтових регіонах. Які основні проблеми наркозалежних жінок у районах, близьких до фронту?
Олена Зубленко: Нещодавно ми у ВОЖН ВОНА комлексно досліджували проблему шелтерів для ЖЖН. Можу констатувати, що таких закладів, дружніх до нашої спільноти, на жаль, майже немає… Більшість шелтерів не беруть наркозалежних жінок, особливо, якщо ті мають хронічні хвороби. Коли, наприклад, жінка не повідомляє про свої діагнози, щоб отримати прихисток, її можуть не відпускати по ліки ЗПТ/АРТ тощо. Наталія Плотнікова: Наразі Харківщина є регіоном, який постійно зазнає обстрілів через близькість до території рф. Найскладніша проблема для місцевих ЖЖН, як уже зазначила Олена Зубленко, — відновлення документів. Йдеться про те, що тільки в одному місці Харкова є така опція. Однак навіть електронна черга, що розпочинається о 12-й ночі і працює кілька хвилин, звісно, не вирішує цього питання. По-перше, багато ЖЖН не мають смартфонів, по-друге, цієї черги не вистачає на всіх охочих… Тому жінці треба витратити багато часу, щоб відновити документи, і виникає інше питання: “А коли їй отримати ЗПТ/АРТ?”. Інколи ситуацію трохи рятують чоловіки, з якими жінки стоять у черзі вахтовим методом. Але, я вважаю, що такий стан речей, для такого великого міста — це неналежна робота, навіть у таких складних умовах. Наталія Зеленіна: Я погоджуюся з моїми колежанками щодо відновлення документів — це таки найбільша проблема для регіонів, де точаться бойові дії або тривають постійні обстріли. Якщо говорити про нашу область — тут це дуже актуально! Звісно, ми намагаємося шукати для ЖЖН інші варіанти перенаправити їх у міста, де можна отримати документи відносно без черг, проте як завжди справа впирається в гроші. ЖЖН зазвичай не мають статків чи збережень, тому можуть сподіватися тільки на себе та допомогу благодійників, громадських організацій, небайдужих людей. Олена Мішура: Наш регіон постійно потерпає від обстрілів, і все фактично відбувається на межі міста Суми. Попри всі складнощі, нам вдається вирішувати проблеми ЖЖН щодо відновлення документів та перенаправлення по допомогу до державних чи громадських організацій. Але, як зазначали мої колежанки, проблема шелтерів у нас теж гостро відчувається! Дефіцит яких послуг для ЖЖН спостерігається у вашому регіоні? Наталія Зеленіна: З огляду на перше питання — нам найбільше бракує своєчасних адміністративних послуг щодо відновлення документів, адже, наприклад, у Краматорську така можливість просто відсутня. Також ЖЖН необхідна допомога від лікаря/ки-гінеколога/гині, лікаря/ки інфекціоніста/ки, дружніх до нашої спільноти. Відповідних медпрацівників просто немає через агресію рф, оскільки багато хто виїхав та поки що не збирається повертатися. Звісно, у нас немає шелтерів і притулків для ЖЖН, де жінки могли б побути певний час, отримати відповідну допомогу та підтримку. Олена Зубленко: Хочу зазначити, що відсутність або обмеженість послуг із відновлення документів породжує низку проблем у отриманні інших послуг. По-перше, ЖЖН треба гроші на дорогу та відновлення документів, адже не всі ЖЖН мають фінансове забезпечення. По-друге, далі з’являються інші проблеми: без документів жінки не можуть підписати декларацію з сімейним лікарем, а отже отримати медичні послуги — ЗПТ/АРТ, відвідати ЦНАП та подати заяву на допомогу, зокрема матеріальну. Відсутність житла штовхає жінок на перебування на вулиці. Звідси виникають інші причинно-наслідкові проблеми — продовження/відновлення вживання вуличних наркотиків, підвищення рівня криміналізації (найчастіше це крадіжки) тощо. Все зазначене тільки погіршує становище наркозалежних жінок під час війни, залишаючи без можливості лікувати свою хронічну хворобу, доглядати дітей, бути у ремісії та соціалізуватися. Наталія Плотнікова: Погоджуюся з колежанками щодо важливості отримання медичних послуг. Нещодавно одна наша клієнтка-ЖЖН потрапила у лікарню, де її поклали через ширму від чоловічого відділення. Медичні працівники/ці весь час перевіряли, чи не вживає вона наркотиків. Жінка не витримала такого ставлення і втекла, згодом її знайшли мертвою… Тобто проблема належної медичної допомоги та дискримінаційного ставлення, попри війну, залишається вкрай актуальною! Олена Мішура: Нещодавно я сама була на тренінгу від “Ліги сучасних жінок”, де говорили про психологічну та психіатричну допомогу. Це дуже актуально для всіх жінок, зокрема і наркозалежних. Організація й надалі планує проводити такі заходи і буде рада бачити різних жінок, незалежно від їхніх статків і діагнозів. Дуже сподіваюся на плідну співпрацю — створення відповідних безбар’єрних притулків. Окремо зазначу, що психоемоційна стабільність і протидія домашньому насильству — це основні запити від ЖЖН Сумщини. Яким чином можна вирішити насущні проблеми ЖЖН? Олена Зубленко: я вважаю, що відкриття шелтерів, які прийматимуть ЖЖН, надаватимуть послуги допомогу соціального характеру, — суттєво поліпшить становище наркозалежних жінок. Але це має бути комплексне рішення, що надаватиме максимальну допомогу. І так, це може бути на базі нашої організації, оскільки у кожному регіоні вже працюють параюристки та регіональні представниці. Вони роблять дуже багато, зокрема допомагають відновити втрачені документи, видати гуманітарну допомогу, супроводжують у ЦНАП за отриманням державних виплат (якщо є потреба), реагують на дискримінацію з боку медиків та правоохоронців, протидіють стигмі та дискримінації. І, звісно, було б добре робити це на базі спеціальних шелтерів/притулків, що є дружніми до ЖЖН. Наталія Зеленіна: Я погоджуюся з Оленою, що треба розробити карту послуг. Також необхідно збільшити гуманітарну та фінансову допомогу ЖЖН, які живуть/перебувають у прифронтових містах і містечках. Якщо це неможливо з точки зору безпеки, тоді втілити маршрути безплатної переадресації, де жінки могли б отримати ці послуги у більш безпечних умовах, проте абсолютно безплатно! І важливо, щоб це було до того, як жінка відновить документи. Наталія Плотнікова: Якщо говорити про наш регіон, то з огляду на існуючі проблеми, необхідно продовжити електронну чергу та працювати над її зменшенням, адже надто багато людей не можуть отримати дуже важливих послуг. Коли ми говоримо про шелтери та інтеграційні центри, то, я вважаю, що інформація про них (контактні телефони) має бути у вільному доступі, щоб людина, зокрема й ЖЖН, могла швидко дізнатися всі деталі та отримати допомогу. Олена Мішура: Слухаючи моїх колежанок, хочу зазначити, що потреби жінок у безпеці та надійності, бажання захистити свій фізичний і психологічний простір, потреби у взаємодії та самоствердженні, потреба виражати любов та взаємоповагу мають місце попри війну. І хоча потреби ЖЖН Сумщини більше спрямовані на отримання психологічної та психіатричної допомоги, ми працюємо над тим, щоб жінки мали максимальну кількість послуг і допомоги у такі складні часи. Сподіваюся, що спільними зусиллями — ми зможемо покращити, відновити чи створити послуги, які так необхідні нашій спільноті.———
