Зміни до наказу МОЗ України, МВС України та Мін’юсту України № 821/937/1549/5/156 щодо порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії.
Обговорення пропозицій до плану роботи Міжвідомчої робочої групи (МРГ) на 2022 рік.
Підсумки реалізації програми ЗПТ в Україні у 2021 році та результати проведення національної оцінки перевірки якості препаратів замісної підтримувальної терапії. Зокрема, саме цей пункт викликав жваву дискусію за участі представниців/ць спільноти людей, які живуть із нарkозалежністю (
Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю,
Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок ВОНА,
Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ). Тому в 2022-му році буде продовжено перевірку якості препартів ЗПТ.
Підсумки реалізації профілактичного напрямку для уразливих груп у 2021 році.
Поточний стан реалізації пілотного проекту «Проведення замісної підтримувальної терапії мобільними амбулаторіями» –
Щодо критична ситуація, яка склалася із ЗПТ на первинній ланці.
Представлення пропозиції щодо забезпечення учасників/ць програм ЗПТ посвідченнями учасника державної програми ЗПТ (Ініціатива
Альянс громадського здоров’я).
Представниця ВОНЖ “ВОНА” у місті Києві та президентка благодійного фонду “Надія та Довіра” Тетяна Кошова також приєдналася до даної зустрічі, оскільки в цьому році заплановано проведення спільного дослідження Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок “ВОНА” та Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю про потреби жінок зі спільноти ЖЖН. У результаті дослідження будуть отримані результати наступні результати:
щодо наявних окремих груп жінок всередині спільноти ЛВІН, які мають свої специфічні потреби у сфері зменшення шкоди;
будуть описані характеристики окремих груп, їхні конкретні потреби; дані щодо того, чи задовольняються (та наскільки в різних регіонах) ці потреби наявними послугами програм зменшення шкоди;
інформація щодо того, відсутність або невідповідне впровадження яких послуг є для жінок бар’єрами, що не дозволяють користуватися послугами зменшення шкоди, особливо в період пандемії COVID-19.