На жаль, вимушені констатувати, що стигма та дискримінація нікуди не зникли під час війни. І наркозалежні жінки продовжують страждати, зокрема від дискримінаційного ставлення у пологових будинках. Наша чергова #ІсторіяДопомоги тому підтвердження.
Тетяна (ім’я змінено за проханням) – жінка-переселка, яка живе з наркозалежністю. Зараз вона вагітна, чекає на свою першу дитину. Як тільки розпочалися бойові дії на Донеччині та зникла можливість отримувати ліки ЗПТ через російську окупацію, Тетяна разом із цивільним чоловіком була змушена переїхати до Києва. Саме у столиці жінка дізналася про бажану вагітність та вирішила народжувати у Києві, де знімає квартиру.
Вона стала на гінекологічний облік і все було добре, поки вони із чоловіком не відвідали один із пологових будинків міста. Тут жінка одразу зіштовхнулася зі стигмою та дискримінацією. ЇЇ почали запевнювати, що їй потрібна окрема палата (звісно ж платна!) аби вона “не заважали нормальним жінкам”. Також Тетяні повідомили, що треба ще гроші, адже “дитина буде дуже мучитись і близько місяця її доведеться лікувати, знімати біль, ставити крапельниці” через синдром відміни від ЗПТ. У результаті такого “візиту” лікарі нарахували парі 6000 гривень! Ця сума зараз просто непідйомна для пари, бо працює тільки чоловік, а квартиру вони знімають.
У жінки вже опустилися руки, але вона все ж вирішила звернутися до параюристки БО “Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок” ВОНА Марії Ходос. Марія проконсультувала Тетяну щодо безкоштовності пологів (за законом України), а також того, що її діагноз не потребує спеціальних умов перебування. Крім того, у дитини може бути синдром відміни, але декілька днів, а не цілий місяць.
Також Марія надала детальний алгоритм жінці, якщо ж у неї знову будуть вимагати гроші за пологи та піддаватимуть стигмі/дискримінації за діагнозом.
https://www.unwud.org/predstavnytstva-v-rehionakh/